" [...] вона впала у густу траву біля шипшинового куща, розплела косу і почала шепотіти. Нам невідомо, що саме вона тоді розповідала, згадок про це не збереглось. Це були якісь з тих мерехтливих дівочих секретів, що інколи зблискують десь у глибині очей, коли дівчата перестають вас слухати і задумуються про своє. Проте ми точно знаємо, що на цей шепіт до куща прилетіла птаха, яку раніше Устина ніколи не бачила в околицях. Вона була яскраво-синя, більша від горобців і дятлів, які видовбали собі дупло у дубові біля будинку, але менша від крука, що інколи навідувався привітатись. Птаха схопила шепіт своїм клювом і заховала собі між пір’я у крило. Секрет став примарно-синім."